ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

Підготовка та мотивація дітей до школи: 10 порад для батьків

Під вікнами будинку літньої людини залюбили гратися діти. Щовечора вони збиралися на галявині 
перед його будинком, бігали, шуміли, що сильно порушували його спокій. Ніякі прохання та вмовляння грати подалі від його будинку не допомагали. І тоді він придумав, ­одного вечора  він вийшов до дітей і сказав: «Ви дуже добре сьогодні бігали, гралися і  кричали. За це, кожен з вас отримає сьогодні по 10 гривень». Можете собі уявити реакцію дітей?!  Мало того, що вони отримували задоволення від гри, вони отримали ще й гроші. Діти були дуже задоволені.

На наступний день господар будинку вийшов знову до дітей та  сказав: «Знаєте діти, сьогодні мої 
обставини змінилися, і я можу вам дати лише по 1 гривні». Діти взяли гроші, але грали і кричали 
вже з меншим ентузіазмом.

Наступного дня цей мудрий чоловік роздав дітям по 20 копійок і сказав: "Приходьте завтра, я вам 
дам по 5 копійок. На це діти відповіли: "Та ви що ми не  будемо  бігати і кричати  за  5 копійок. Так 
цей літній чоловік позбувся шуму і крику під своїми вікнами.

Про що ж ця історія?

Вона про внутрішню і зовнішню мотивацію. Що зробив цей літній чоловік? Він 
знизив внутрішню мотивацію дітей (їх власні емоції, бажання вільно грати, «бігати і кричати»), 
перевівши її в зовнішню мотивацію (гроші), а потім прибрав і її.

Все дуже просто. Мотивація відноситься до набору людських чинників, які штовхають людину вперед.

Ваше завдання — не тільки лише  «загартувати» своїх дітей у той час, як вони стають старшими, а й мотивувати використовуючи, як зовнішню мотивацію так і внутрішню. Різні подарунки, обіцянки, винагороди:  мобільний  телефон, мр3-плеєр, велосипед, комп'ютерні ігри. Це все відноситься до зовнішніх мотиваційних факторів. Нижче подаються кілька порад, як допомогти вам як мотивувати дітей до школи:

1.  Підтримуйте внутрішню мотивацію дитини, шляхом заохочення позитивних здобутків. Не треба концентрувати вашу увагу тільки на його негативних діях або поганій поведінці.

2.  Намагайтеся постійно обговорювати з дитиною, важливість школи та освіти.

3.  Запитуйте вашу дитину, як пройшов його день у школі. Переконайтеся, що вона вам розповідає подробиці.

4.  Запитуйте та цікавтеся: чи задали йому домашнє завдання або якийсь  проект в класі, який він повинен виконати 

5. Якщо у вашої дитини немає ніякого домашнього завдання, впевніться, що вона витрачає по крайній мірі 30 хвилин на вивчення уроків, тобто прививайте звичку працювати.

6.  Поговоріть з вашою дитиною про  ознаки її прогресу, який він досягнув. Якщо необхідно, похваліть, якщо справи йдуть не найкращим чином то намагайтеся пробудити в ньому внутрішню мотивацію через пояснення, що для неї так буде краще.

7. Підтримуйте вашу дитину, та поясніть, що потрібно прикладати більше зусиль,  якщо  вона погано здала якийсь іспит або тест.

8.  Якщо у вашої дитини проблеми в навчанні, йому необхідна додаткова допомога вчителя або домашнього репетитора.

9.  Поговоріть з його вчителем про особистий підхід  до вашої дитини, який може більше підходити вашій дитині, якщо ж у нього або в неї є проблеми в навчанні.

10. Найголовніше: регулярно будьте в постійному контакті з дитиною та вчителями вашої дитини, які стежать за успішністю та поведінкою вашої дитини у школі. Та й пам'ятайте перед вами не нерозумна істота,  яку можна примусити і все буде добре, перед вами людина,  якій треба намагатися пояснювати необхідність навчання та праці над собою 

ПОРАДИ БАТЬКАМ

МОВЛЕННЄВИЙ КОДЕКС

• Розмовляйте з малюком кожної вільної хвилини.
• Пам’ятайте, що основними й провідними співрозмовниками для дитини в сім’ї є мати, батько, дідусь чи бабуся.
• Не забувайте, що ваше мовлення – взірець для наслідування.
• Не забувайте доручати старшим дітям якомога більше у вільний час розмовляти з меншою дитиною.
• Спонукайте дитину до звуконаслідування, правильного промовляння слів.
• Ні в якому разі не повторюйте неправильне мовлення дитини.
• Якомога більше залучайте дітей до ігор, розповідайте казки, розучуйте пісні, скоромовки, вірші.
• Привчайте дітей до вживання слів відповідно до літературної норми.
• Заохочуйте словесну творчість дітей. Ведіть словничок, записуйте перші мовленнєві творчості вашої дитини.
• Спонукайте їх до складання віршів, лічилок будьте їм помічниками.
• Уважно ставтеся до запитань вашої дитини.
• Ваша відповідь має бути чіткою, доступною, зрозумілою малюкові.
• Спонукайте дітей до запитань, виховуйте «чомусиків».
• Систематично проводьте ігри в слова.
• Не забувайте доречно вживати прислів’я, загадувати загадки.
• Кожне незрозуміле дитині слово обов’язково поясніть, у присутності дитини вдайтесь до словника.

Обговорюйте прочитане. Наштовхуйте дітей на роздуми про характери персонажів, про відчуття, які вони переживали у ту або іншу мить, про причини їх поведінки.

Поради батькам щодо розвитку

пізнавальної активності дитини

1. На розумовий розвиток дитини значною мірою впливає повсякденне оточення. Те, що дитина бачить, чує навколо себе, відображається нею, стає матеріалом, над яким працює її розум.

2.  У розумовому вихованні велике значення має вико­нання посильних трудових доручень. Трудова діяльність
збуджує активність та інтереси дитини, збагачує її знан­ня, чуттєві образи й враження.

3.  Щоб не гасити дитячої допитливості, потрібно в доступній формі давати відповіді на дитячі запитання, спираючись на найпростіші конкретні факти.

4.  Особливо корисно спонукати дитину самостійно знаходити відповіді на запитання.

5.  Казковість, фантастичність і, одночасно, неймовір­на реальність мислення дитини формують у неї здатність
до відкриття.

6.  Не слід прагнути, щоб дитина була як усі. Помічайте успіхи дитини в розумовому зростанні.

7.  Важливим засобом формування допитливості є заняття з малювання, ліплення, аплікації та інших видів образотворчої діяльності.

8.  З дитиною потрібно якнайбільше говорити. При цьому мова батьків повинна бути максимально чіткою.

9.  Важливе місце у формуванні допитливості дітей молодшого дошкільного віку займають конструкторські іграшки - будівельний матеріал, розрізні картинки, кольорова мозаїка.

10.Дорослі мають не тільки розширювати, а й збага­чувати словник дитини, удосконалювати правильне вживання  граматичних категорій. Говорячи з дитиною, вони повинні вживати нові, доступні для її розуміння звороти, означення, вставні слова, метафори. Поступо­во дитина навчається їх розуміти і вживати у своїй мові.

11.Здатність дітей дивуватись є ґрунтом для вихо­вання інтересу до знань, до праці, формування мо­ральних якостей.

Етапи адаптації

Супровід новоприбулих дітей

У технології супроводу новоприбулих дітей «Сходинками адаптації» були враховані зазначені періоди адаптації. Окрім цього ми спостерігали й аналізували поведінку дітей ясельної групи, що дозволило виокремити й описати етапи адаптації дітей раннього віку до ДНЗ, характерні для більшості малят.

На першому етапі майже у всіх дітей спостерігаються ознаки нестабільності в емоційній сфері, психологічний дискомфорт. Мабуть, немає жодного малюка, який не страждав би через роз­луку з рідними. Діти відмовляються від спілкування, іграшок, хворобливо реагують на розставання з батьками — плачуть, роз­лучаючись і зустрічаючись із ними. У групі поводяться неспокій­но, часто вередують, постійно запитують про маму, просяться додому, можуть відмовлятися від їжі; буває так, що дитину нічим не можна заспокоїти. Заняття і групові ігри, організовані вихователем, дітей не цікавлять, вони не зауважують яскравих іграшок, які знаходяться у групі, віддаючи перевагу своїй улюб­леній іграшці, принесеній із дому. До однолітків і вихователя ставляться байдуже або стороняться їх. 
На другому етапі діти з безлічі незнайомих дорослих виділя­ють для себе вихователя. Вони починають реагувати на ласку і пропозиції погратися,

звертаються до нього за допомогою і підтримкою, якщо виникають труднощі при виконанні ре­жимних процедур або якщо щось не виходить. Малюки хочуть, щоб вихователь їх утішив, коли вони сумують за домівкою і за мамою: діти прагнуть постійного фізичного контакту, хочуть отримувати увагу й ласку, позитивну оцінку своєї діяльності, впевненість у тому, що батьки все-таки прийдуть. Дитина може постійно ходити за вихователем, який підбадьорює дитину, за­певняє її, що мама обов'язково прийде, залучає малюка до своїх справ — просить допомогти прибрати іграшки або принести книжку, щоб почитати її з іншими дітьми. Як правило, діти охоче виконують такі прохання.
На третьому етапі діти починають користуватися іграшками, що є у групі, досліджувати незнайомі предмети й навколишнє оточення. Малюки активно привертають увагу вихователя, прагнуть залучити його до своєї діяльності, якщо виникають труднощі під час гри, звертаються за допомогою, відгукуються на пропозиції погратися разом. На даному етапі діти включа­ються у групові рухливі ігри й заняття. 
На останньому етапі малюки починають цікавитися іншими дітьми, потребують спілкування з ними, прагнуть привернути до себе увагу товаришів, утримати її, посміхаються при зу­стрічі з ровесниками, заглядають в очі, пропонують іграшки. Діти починають гратися з однолітками, емоційно висловлюють­ся, кривляються, наслідуючи інших, отримуючи задоволення від таких забав. З'являються вибіркові симпатії до певних дітей. Малюки починають помічати смуток, радість інших дітей, емо­ційно співпереживають, якщо комусь боляче.

Зазначені періоди адаптації проходять усі, хто прийшов у дитячий садок, але тривалість етапів у кожного інша. Дитина швидко й безболісно може адаптуватися до ДНЗ, а може надовго зупинитися на певному етапа